КРАСА ТВОЯ - ЦЕ КВІТКА НАВЕСНІ
Краса твоя - це квітка навесні,
Яка цвіте щовесни і не в'яне,
Ці очі досить виразні, ясні,
Тобі лише єдиній притаманні.
Милуюсь ними, ніжний п'ю нектар,
Що носять справно бджілки-трудівниці,
Палають твої губи, наче жар,
Залишившись зі мною наодинці...
Обожнюю волосся на плечах,
На колір воно стиглого колосся,
Усмішка, наче сонечко в очах,
Відлунює в серденьку стоголоссям.
Колись кохання згасне, все мине,
Та в мам'яті спливатимуть моменти,
Як диво, твоє личко чарівне,
Крізь ревнощі прошитих компліментів...
ГАДАЮ, ВСЕ ЖИТТЯ НА ВАС ЧЕКАВ
Гадаю, все життя на Вас чекав,
Навкруг не помічаючи нікого,
Сонети про кохання Вам складав
На нашій солов'їній рідній мові.
А Ви, десь причаївшись мовчите,
Невже душа настільки зачерствіла?
Давним-давно й забулися про те,
Як ми стрічали зиму посивілу...
Де любий клен чекав нас при дорозі,
Хотілось усамітнитись в тиші,
Долоні мерзлі грів Вам на морозі,
Декламував Єсеніна вірші.
Від щастя нам хотілося кричати,
Переповняли душу почуття,
Я слово дав, на Вас лише чекати,
Якщо потрібно, навіть все життя.
У снах Вас бачу, люба, й шаленію,
На Вас, як на ікону я молюсь,
Всі дні і довгі ночі про Вас мрію,
Та Ви чомусь не вірите мені...
ЧАРИ ОСЕНІ
Люба осінь густо застелила
Кришталеві краплі, полум'яний цвіт,
Різнобарвним килимом накрила,
У полоні казки опинився світ.
Сяйвом дивовижним чарувала,
Золотого листя, неба у сльозах,
Нашу неповторну юність пригадала,
У солодких надто і далеких снах.
Дарувала тепле бабине нам літо,
Вбрала в павутиння навкруги кущі,
Милувала довго в спогади сповита,
Посилала з неба заливні дощі.
Зодягла в намисто ніжно горобину,
В комори заклала щедрі врожаї,
Фарбувала файно листя на калині,
Вслід позамітала всі сліди свої.
ЛЮБЛЮ, ТЕБЕ, В ДЕНЬ СОНЯЧНИЙ ЯСНИЙ
Люблю, тебе, в день сонячний ясний,
І в дощ, коли вистукує у шибку,
Хай навіть, досить буде голосним,
Ліщинову розхитуючи гілку.
Золоточуба дівчинко моя,
Ти додаєш бадьорості, натхнення,
Черпаю його з тебе навмання,
Озвучую чарівне твоє ймення.
Вражає особливий колорит
Дерев, які ти згодом роздягаєш,
Розфарбувавши жовтим оксамит
Професіонально гаму підбираєш.
Люблю, навіть, в холодний листопад,
Коли встеляєш білу пухку ковдру,
Приспавши ненароком любий сад,
Пробудження чекатиме він пору.