Чтобы получить столовый уксус из 7 0%-ной уксусной кислоты, нужно соблюсти следующие пропорции:
9%-ный уксус — 1 ложка кислоты на 7 ложек воды;
6%-ный уксус — 1 ложка кислоты на 11 ложек воды;
3%-ный уксус — 1 ложка кислоты на 20 ложек воды.
И наоборот, можно получить из столового уксуса 70%-ную уксусную кислоту, но при этом нужно уменьшить количество воды, указанное в рецепте, почти на столько, сколько уксуса вы добавляете.
Формулы расчета просты:
1 ложка кислоты = 8 ложек 9%-ного уксуса – 7 ложек воды;
1 ложка кислоты = 12 ложек 6%-ного уксуса – 11 ложек воды;
1 ложка кислоты = 21 ложки 3%-ного уксуса – 20 ложек воды.
ПОВЕРНЕННЯ
Щоночі стрічаю я стежку до хати,
У снах пролітають минулі роки,
З дитинства у зрілість картинки крилаті,
Пейзажі подільські малюють картки.
Побути так хочеться в рідній хатині,
Вдихнути повітря з тамтешніх полів,
Напитись водички з відра на цебрині,
Почути величні пісні солов’їв.
Поїхав далеко від отчої хати,
Шукаючи в долі найкраще життя,
Одначе в достатках згубив постулати,
Вернувсь з біполярним іксом каяття.
Не буду судити себе за поступок,
Хай інший заручник оцінить буття,
Розставить плюси й мінуси у здобуток,
Підкаже, як вийти із цього тертя.
Усе ж я не сприйму його допомогу,
Полину додому тепер наяву,
Низенько вклонюся матусі з порогу,
Закутаю неньку в хустину нову.
РОДИННИЙ ДВІР
От і знову ступив на стежину,
На зів’ялу травичку в родиннім дворі,
І побачивши в смутку хатину,
Розпочав роздивлятись світлини старі.
Залишились вони в позитиві,
Пофарбовані часом пожовклі картки,
Не такі, як в сьогоднішній вирві…
З фотографій читаю минулі роки.
Ось матуся стоїть в вишиванці,
Зустрічає родину в святковім вбранні,
А тут тато з хрещеною в танці,
Тут: сопілку майструє братам і мені.
Тож в печалі дивлюся на хату,
На розхристані двері в обрам’ї хліва,
Не забув й про криницю дощату,
Зачерпнувши відерко води з джерела.
Від цілющої збільшились жили,
Так, що вгледіли шиби в облізлім вікні,
Молодечі вернулися сили…
Все ж замок не піддався відразу мені.
Зачинили
МОЄ ЖИТТЯ
Без права жити я не можу,
Ніхто не зрушить мій куток,
В своїм путі знесу вельможу,
Просякну словом до кісток.
Міцні словечка творять вірші,
Їх цілий лантух для купців,
Які гребуть в підпільні ніші,
Лице сховали від знавців.
Вони не знають, що їх бачать,
Злодійські душі цих читців,
Які повсюдно бонди значать,
Торги проводять для гравців.
Такий гравець і я на полі,
Грошей хотілось б для поем,
Щоб світ побачив думку волі,
Чудову збірку для богем.
…Без віршів жити я не можу,
Це мій повічний стиль буття,
Але поетів не тривожу,
Бо сам їх творю для життя.