Предыдущая публикация
Ну, що ж ти знов дітей вбиваєш, кате?
Чому рука не зціпеніє враз?
Не маю слів, як хочеться назвати
Тебе, навіть, не вистачає фраз.
Скажи бо, нелюде, чи то ти так кайфуєш?
Чи, може, ти в нестямі вже живеш?
Що так людські життя у нас руйнуєш,
Лютуєш і не знаєш уже меж.
В чім вони винні, що вони зробили?
Вони усі - ще зовсім молоді.
Чом їх нещадно так сьогодні вбили
Твої ракети, нелюде, твої?
Ми бачим вже - ти Бога не боїшся.
Ти не людина - найстрашніший звір.
Скажи, як після того тобі спиться,
Коли в нас діти помирають ще малі?
Та Бог віддасть, повір, буде відплата
За всі смерті, за звірства, за жахи.
Знай, прокляла тебе не одна мати.
Одного дня помреш, жахливо, й ти.
Марина Лавришин
19.08.2023
Следующая публикация
Нет комментариев