Колись пройдуть десятки літ,
Пролинуть, наче птиці,
І ти, синок, як всі в житті,
В своє гніздо полинеш...
Полинеш тихо, непомітно,
Покинеш мамине крило,
Та не забудь ніколи, синку,
Матусі серце і тепло.
А я завжди з тобою буду,
Мої думки кругом і всюди,
І лиш тобою я живу:
Люблю, милуюсь й бережу.
Я — завжди поруч, я — завжди в тобі,
Я буду життя твоє берегти,
Усе, що я маю, — усе це тобі,
Бо ти моя радість єдина в житті!
В тот страшный день, когда тебя не стало
Мне было лишь тринадцать лет. ..
Я помню, как бежала и кричала : "Мама! "
И папин голос : "Мамы больше нет. .."
Как много лет ты там, за облаками. ..
Мне не хватает твоего тепла. ..
Тоску мою не выразить словами ...
Ушла из жизни. .. В памяти - жива. ..