Предыдущая публикация
Рідна моя ненька
Рідна моя ненька, рідна моя мати,
іду я додому до рідної хати,
до тих місць, де виріс,
де хлопчиною боссоніж я бігав,
де увібрав все те, що дала мені мати
з материнським молоком,
любов, добро і ласку ніжну,
а ще тугу велику за теплими руками
що в люльці мене колихали,
і за слізьми материнськими,
коли в дорогу мене проводжали.
І подих радості надії,
що супроводжував мене,
і манить кличе і зове з такою
шаленою силою,
що я чим дужщ біжу
туди де рай, дівочий сміх щасливий,
і рідна ненька на землі,
і рідна моя хата,
і я уже не той, щоб я це зміг
назавжди розірвати.
Следующая публикация
Нет комментариев