Предыдущая публикация
Пишу зі слів матері..
ПРОШУ перепост, ДУЖЕ ПРоШУ !!!!
Гнійне відділення Харківського госпіталю не втомлює дивувати байдужістю до поранених. Прийшла вранці о 9:00 чергового лікаря немає, санітарка каже він уже пішов. Іду в палату на роботі медичної сестри немає, заходжу до сина уточнюю чи був обхід, виявляється ніхто до них в палату і не заходив. Принесли сніданок Санька поїв я його витираю і розумію що у сина температура. Біжу на пост за градусником там знову нікого. На все відділення є тільки санітарка вона і дала мені градусник. Міряємо температуру 38,4, знову лечу до санітарки і ось диво виявяється що чергова сестра яка заступила вранці погасила світло в сестринської і спить. Ми її розбудили і вона зробила укол, збила температуру. Але на цьому все не закінчилося, ліву ногу не перев'язули два дні йду уточнити коли перев'язка так як з ноги сочиться кров і гній, отримую вбивчу відповідь ніяких вказівок на цей рахунок немає. Пригадую що в цьому госпіталі є адекватні люди, коли ми лежали в травматології Сашу лікував Юрій Вікторович. Вирішила збігати за порадою чи допомогою, але так як сьогодні вихідний його не застала, зате поспілкувалася з зав. відділення. Коротенько описала ситуацію лікар тут же набрав по телефону когось і людина прийшла оглянула сина дав вказівку зробити перев'язку. Медсестра стала ніжною і привітною. Правда так як вона єдина на все відділення асистентом на перев'язці була я. Загалом підсумок цієї історії такий якби син був тут сам то невідомо чи залишилася у нього хоч одна нога.
Следующая публикация
Комментарии 2