💕 КАЛИНОВА моя УКРАЇНА 💕

…Спливло життя, як листя за водою. Я пригадала матір молодою. Вона у мене, як була молодша, була предивна, як на людський глузд. Було, сльозами набрякають очі, вона ж сміється кутиками вуст. Таке обличчя чи така вже звичка, а голосочок! – чистий, мов кришталь. Така була красива молодичка, вуста сміються, а в очах печаль. Вона й мені казала: – Як не буде, не скигли, доню, то великий брид. Здушили сльози – не виходь на люди. Болить душа – не виявляй на вид.. Ліна КОСТЕНКО

Густий туман все вище над рікою... Там в берегах блукали ми з тобою Та в росах на зорі удвох купались - Ті весни в нашій юності зостались. А в плесо між крутими берегами Відносив час сліди чиїсь кругами І з щемом берегів крутих торкався - У тім тумані хтось навік зостався. Знов цвів бузок над тихою рікою, Знов зустрічались літо із весною, Знов пташка вічне щастя обіцяла, А в росах чиясь молодість блукала. Як квапить час поспішною ходою... Несе наш човник в осінь за водою, А вже й зима до берегів підкралась, Та у серцях весна навік зосталась... Надія Козлова .

Тримаюся за кущики півоній, За рід древлянський, за його листок. Саджаю в землю корінці арґоній, Плету вінки із весняних квіток. Веду за руку донечку і внучку, Показую їм бабині сліди. Веду синів за ще маленьку ручку Й несу для них відеречко води. О, мої діти, ластівки весняні! О, мої любі, пийте воду цю. Часи непевні, обрії багряні І горизонти з ртуті і свинцю. І наша стежка то пече, то коле. На ній пирій, кропива, дереза. І наше поле, рідне наше поле Як в немовляти вранішня сльоза. Веду дітей шляхами чумаків. Солоні двері бачу біля Криму. Гіркий полин всміхається з степів. Святковий хор лунає прямо з Риму. Тривожні ночі й непохитні дні. Веду дітей по стерниську, по глині. І так від того