ИЗВИНИТЕ...МОЖЕТ ЖЕСТКО СКАЖУ, НО.... НУЖНО РЯДОМ БЫТЬ С МУЖЕМ...ДЕТЬМИ...ПРЕОДОЛЕВАТЬ ВСЕ ФИНАНСОВЫЕ И МОРАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ!... ТОГДА НЕ ПРИЙДЕТСЯ ТАКИЕ СТИХИ ПИСАТЬ ИЛИ ПРОСТО "БРОСАТЬ " В СОЦСЕТИ. ИЗВИНИТЕ...ОБИДЕТЬ НЕ ХОТЕЛА... ПРОСТО - ЭТО ПРАВДА!
ВИБАЧТЕ... ОБРАЗИТИ НЕ ХОТІЛА, АЛЕ... Я ПРОСТО ВЧИТЕЛЬКА І ВИХОВАЛА І ВИВЧИЛА ОДНА ДОНЕЧКУ В УКРАЇНІ... ДУЖЕ ВАЖКО, АЛЕ МОЖЛИВО! І ПОРЯД БУЛА І Є ЗІ СВОЇМ СОНЕЧКОМ.
Як собі постелила ...так і будеш спати ---прислівя ! Я повнрнулась до рідного краю ......не жалію ---побачила світ ,багато навчилася ....тепер у гості до рідні їжджу !!!
Хватит страдать...каждый сам делает выбор...никто никого сюда не звал и не держит...нечего из себя страдалиц делать...еслм на то пошло...почему с мужем не поехали???здесь много семей живет...свободы хотелось???так за все в этой жизни нужно платить...
тошнить від таких віршів.мучениці. та хто вас тримає закордоном. та признайтесь самі собі , що додому ви повернетесь хіба що вас виметуть мітлою . і всі жінки які тут знаходяться це знають.то кого ви дурите такими віршами? самі себе хібащо!
Ніколи необговорюйте, те про що немаєте найменшоі уяви ... Не суди і не будеш судимим...Тільки той хто відчув....Тільки той хто пережив...А Вас моі рідні матері прошу не треба оправдовуватися,Ви найкращі.Хай береже Вас Бог.
Чого ми плачем та ридаєм а також Богу докоряєм, що Бог нечує і небачить як ми сямучимо і плачем. Та Бог все чує і все бачить, як ми ся мучимо і плачем. Та чо він має знами вже зробити уз яти бук інас набити,щоб ми додому повернулись дітей досерця пригорнули, щоб доглядали ми свої мами, й немили тут чужі сраки. То ми погані і прокляті ми хочемо грошей багато ми хочем хату і машину ми хочем вивчити дитину, ми залишили Україну самі погнали начужину. На цій далекій чужині є що нам їсти, єде нам спати і навіть ще дають зарплату. А вдома на Україні милій гіркий город би посадили і щодня до Бога ся молили, щоб все зійшло ,щоб сонце неспалило, щоб жук незїв а потім градом щоби непобило. А уночі щеб немогли би спати, а ще би думали гадали би десь копійку заробити за гас за світло заплатити. Та почикайте любі друзі бо це зовсім ще неусе бо ще посередночі начотирьох дохати чоловік п'яний приповзе, почне кричать що ти нежінка і немати невмієш зним ся покохати, кричить пищить ти курво й суко...ЕщёЧого ми плачем та ридаєм а також Богу докоряєм, що Бог нечує і небачить як ми сямучимо і плачем. Та Бог все чує і все бачить, як ми ся мучимо і плачем. Та чо він має знами вже зробити уз яти бук інас набити,щоб ми додому повернулись дітей досерця пригорнули, щоб доглядали ми свої мами, й немили тут чужі сраки. То ми погані і прокляті ми хочемо грошей багато ми хочем хату і машину ми хочем вивчити дитину, ми залишили Україну самі погнали начужину. На цій далекій чужині є що нам їсти, єде нам спати і навіть ще дають зарплату. А вдома на Україні милій гіркий город би посадили і щодня до Бога ся молили, щоб все зійшло ,щоб сонце неспалило, щоб жук незїв а потім градом щоби непобило. А уночі щеб немогли би спати, а ще би думали гадали би десь копійку заробити за гас за світло заплатити. Та почикайте любі друзі бо це зовсім ще неусе бо ще посередночі начотирьох дохати чоловік п'яний приповзе, почне кричать що ти нежінка і немати невмієш зним ся покохати, кричить пищить ти курво й суко язарес дам тобі у вухо. І ми тихенько сльози повтираєм берем сумки і знов ся на чужину повертає. І просим Боженька би дав сили нам робити аби діточок своїх на ноги підоймити.
Одну донечку......нехай росте вам на радість! А коли троїх ставити на ноги і особливо головне що чоловік віжправив сюда, як за вірш млжна зрозуміти людину коли хоче висказати наболівше а не критикувати постійно. Як на мене уже давно незвертаю увагу на такі вірші тільки через те що нехочу оглядатися назад.
Моя донечка поступала у медичний ліцей, чоловік тільки сумму сказав яку треба, щоб дитина поступила у відпуск незмогла поїхати бо змушена була працювати щоб узяти подвійну зарплату плюс університет середущого....і так далі і тому подібне. Дівчата коли читаєте ці вірші особливо звертаюсь до тих хто залишився чи перебуває в дома. Будьте щасливі і несудіть жінок які на заробітках. У кожного своє.
Не розумію жінок які з негативом поставились до вірша.Проблема українських жінок не сьогодні настала,вона описана в віршах Тараса Шевченка,про те як українські жінки подавались в найми щоб прокормити своїх дітей. За сотню літ нічого не змінилося . Тому будьмо мудріші. Сказали б мені років 10 назад що я покину свою Батьківщину,родину і поїду сідниці мити я не повірила б. Але життя повернуло в інше русло.
Кожна людина вибирає свій шлях по життю.... хто ми такі, щоб судити....але я підтримую ті сім"ї, які живуть разом, всі труднощі теж долають разом і дітей вчать, теж разом.,мій молодший син який на даний час навчається в університеті мусить економити, і він економить, молодець, аті діти, в кого батьки за границею, вони не жаліють батьківських грошей, що їм там важко на чужині, батькам, їхні діти живуть, на "широку ногу", і хто в цьому винен я незнаю, но це є правда.
Комментарии 136
А для тих хто обговорює,скажу,не кажи гоп пока не перескочиш,по собі знаю.
За сотню літ нічого не змінилося .
Тому будьмо мудріші.
Сказали б мені років 10 назад що я покину свою Батьківщину,родину і поїду сідниці мити я не повірила б.
Але життя повернуло в інше русло.