Сім років тому відбулась зустріч однокласників. На фото Віталій,який загинув,захищаючи рідне місто від окупантів,в центрі Оленка,отримала дуже страшне поранення через потрапляння снаряду в свій власний будинок і дуже довго лікувалась, Наталочка,яка була змушена тікати з нашого міста від обстрілів . Я не знаю,як донести до всіх цих нелюдів,що вони зруйнували багато життів,сімей. Ви,ті,могили чиїх батьків знаходяться в Україні,ви розумієте, що назавжди закрили собі шлях до тих могил? Що ненависть до вас ніколи не мине? Як вам з цим живеться? Дуже сподіваюсь,що погано.