У Вифлеємі .....В стайні на сіні.....Христос родився. Всім на спасіння !! Люди , радійте . Христа вітайте, Божому сину славу відайте. Слава на небі Богу Святому. На землі спокій роду людському.
Знаєш, так в житті буває
Нас Господь перевіряє!
Чи достатньо в нас є сили,
Чи достатньо в Бога віри!
Щоб у відчай не впадати,
Силу духу зберігати!
Щоб на Бога й Божу Мати
Всі надії покладати!
Ти довірся щиро Богу
І проси про допомогу!
Він, повір, завжди нас чує
Він з небес нас всіх пильнує!
Є у кожного терпіння,
Та нам Бог дарує вміння
На життя не нарікати,
Світло й радість в нім шукати.
Ти живеш щодня в молитві,
Хтось в той час щодня в гонитві.
І, повір, Ти більше маєш,
Бо на Бога уповаєш!
Бог в житті завжди з Тобою,
За Тобою Він стіною!
Бог усім дарує сили,
Щоб ми біди всі зносили!
Він Тебе не залишає,
Він завжди про Тебе дбає!
Дні нові Тобі дарує.
Бог, повір, Тебе врятує!
Серцем вс
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніп
З днем наролження тебе татусю.. Ти назавжди в моїх думках і серці...
Минає час, затягуються рани
І лиш рубці в душі собі живуть
Закриті очі, введена в оману
Та спогади ночами серце рвуть.
Я пам'ятаю кожну мить, хвилину
Його обличчя, подих, навіть сміх
Коли втрачаєш дорогу людину
Земля навіки виплива з-під ніг.
І довго та ж картина перед очі
Стає і вдень і, інколи, вночі
Як закриваються єдині рідні очі
І як рука безсиліє в руці...
Несказані слова вже непочуті
Вони навіки втесані в граніт
Гріхами душу піддаю спокуті
На ній тяжкий вини жевріє гніт.
Минає час та все на серці шрами
Спливають ріки пройдених років