Я сину голову погладжу доки спить,
Долоню коле пара стрижених вихрів,
Сопе під ранок, як маленький їжачок,
Моя кровинка, повернувшись із боїв…
Все, як тоді, коли був ще маленьким,
Але не пахне молоком, а пахне димом,
Та зморшки на броні обвітрених очей,
Війни засмага, що не змиєш милом…
У рідні пальці в’їлося мастило від набоїв,
І у вісні, під обстрілом у рацію хрипить,
З блакитно-жовтим оберегом на руці,
Нарешті в ліжку мій укропчик спить…
Я посиджу тут біля тебе мій синок,
Як одіспишся то гайнеш до друзів,
Дай надивитися на тебе, мій коток,
Малий герой, тобі на фронт невдовзі…
В твоїй кімнаті, що колись була дитяча,
Не іграшки з дороги звалені в кутку,
Шолом, розгрузка і бронежилет,
Життя рятують там моєму малюку…
А згадуєш, як ти питав, малим ще,
У мене про «афган» і про війну…?
Тепер ти чуєш сам, як кулі свищуть,
Молю я, Боже, зупини біду…
Спи сину, вдома ти, а я з тобою поруч,
Свята солдатська доля й нелегка,
Люби, як дід і батько Україну,
Гордись званням її ЗАХИСНИКА!
Олег Зозуля, 25.01.2015
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Комментарии 12