Єдине, що варте війни
Три роки тому в цей день, коли з Інститутської виносили тіла "Небесної сотні", а ми з товаришами збирали поштучно всю наявну мисливську зброю та готувались до останнього бою з режимом Овоча, останнє що я міг би подумати, це що через три роки мені доведеться пояснювати побратимам, де свої, а де чужі, і чому в своїх не треба стріляти. Але після вчорашніх "блокадних баталій", що розгорнулись від Печерська до соцмереж, не можу промовчати.У моїй френд-стрічці на "Мордокнижці" біля п’яти тисяч людей. Така кількість цілком відповідає статистичній вибірці за методиками соціологічних опитувань, хоч звісно ж у мене ця вибірка не випадкова. До чого це я? А до того, що всі ці люди
Хто ще не бачив - потратьте 30 хв. свого часу і подивіться до кінця. Не нове. Але з кожним днем все більше бачу наскільки воно актуальне. Що зараз відбувається і як з цим жити?
Всі глибоко засунули свої язики і мовчать. А якщо щось і говорять то тільки в інтернеті. "лодку ж не можна розкачувати, путін тільки того і чекає" ....