А сотню вже зустрінуть небеса..... Летіли легко, хоч Майдан ридав.... І з кров"ю,перемішана сльоза.... А батько сина, ще не відпускав.... Й заплакав Бог, побачивши загін, спереду сотник,молодий,вродливий, І юнний хлопчик,в касці голубій, І вчитель літній,сивий-сивий... І рани їхні вже їм не болять, Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло... Як крила ангела,злітаючи назад... НЕБЕСНА СОТНЯ В ВИРІЙ ПОЛЕТІЛА...