Остання крапля літечка збігає,
Дзвенять так близько осені ключі.
А білий ранок літепла благає,
Щоб не зів’яли квіти-паничі…
Нехай тепла у келих наливає
Останній день, щоб квіти ще цвіли.
Хай душі людям вечір зігріває,
Щоб всі вони щасливими були.
Ще чорнобривці стигнуть і майори,
Горять жоржини полум’ям в саду.
Ще не сховали фрукти до комори,
А осінь все пришвидшує ходУ.
Ще не достигли грона винограду,
Хоч небо розділили журавлі.
Та на причілку вицвілого саду
Барвінку мріють квіточки малі…
І мальва ще пишніє біля тину,
Цвіте спориш пихато у дворі.
Та вже літа срібляста павутина, -
Це значить – осінь жовта на порі…
Остання крапля літечка, остання…
Туман холодний в нОчі на плечі .
А білий
Пройшла презентація книги "Розхристане літо", присвячена ДНЮ НЕЗАЛЕЖНОСТІ України. Щире спасибі всім, хто не поскупився на час і прийшов розділити радість події. Всім - добра і миру!
Червона троянда – мелодія літа…
І спомин далекий в душі ожива.
Немов поєдналась вся музика світу
Й лягла на твої найніжніші слова.
Червона троянда… Солодкі цілунки
І досі моя пам’ятає душа…
Тоді пригубила медового трунку, -
То хвора й тепер, як безсиле пташа.
Червона трояндо, верни мені літо,
Що грозами краяло небо вночі.
Я хочу кохати, ще хочу весніти,
Ще хочу стрічать журавлині ключі…
Та роки, як потяг, і мрії жагучі –
Усе у цім світі човном відплива…
Червона троянда – до болю колюча,
Пелюсточки губить, як давні слова…
У світі все однаково значимо:
І перший дощ, і неба бірюза,
І тихий вечір з синіми очима,
І ранку свіжо-ніжна органза.
І літа присмак м'ятно-полиновий,
І осені невипита краса,
І цвіт весни гаптовано-ліловий,
Що душу щемно вранці копирса...
І ночі тихі, срібні оксамити,
Фокстрот зірок, що душу розрива…
І незабудки, росами умиті,
Й чиїсь комусь не сказані слова.
Потрібні й ми з тобою у цім світі,
Не стане нас – загубиться весна…
І тільки пам’ять в білім пишноцвітті
Нестиме внукам яблуня рясна.
Тетяна Лісненко
Червона троянда – мелодія літа…
І спомин далекий в душі ожива.
Немов поєдналась вся музика світу
Й лягла на твої найніжніші слова.
Червона троянда… Солодкі цілунки
І досі моя пам’ятає душа…
Тоді пригубила медового трунку, -
То хвора й тепер, як безсиле пташа.
Червона трояндо, верни мені літо,
Що грозами краяло небо вночі.
Я хочу кохати, ще хочу весніти,
Ще хочу стрічать журавлині ключі…
Та роки, як потяг, і мрії жагучі –
Усе у цім світі човном відплива…
Червона троянда – до болю колюча,
Пелюсточки губить, як давні слова…
Неперевершено пройшов ІІІ Всеукраїнський літературний конкурс імені Леся Мартовича у місті Жовква, що на Львівщині.. Сумщина здивувала всіх: літератори найбільше отримали Дипломів і Грамот.