Це був мій перший раз
.
.
.
.
Я вперше в житті взулась в ковзани і стала на лід. Як згадаю ще досі мурашки по тілі. Було дуже дуже страшно. Я і так в звичайному взутті доволі часто падаю, навіть по сухій, рівній дорозі, а тут лід та ще й до всього ковзани. Страшніше було від того що я боялась когось поранити, так як там було дуже багато дітей різного віку починаючи з 5 років. Доросла людина може швидше зреагувати на ту чи іншу ситуацію та об'їхати, а дитина розгубиться і ще не дай Боже постраждає. Але я все ж таки зібралась, спочатку попід бортики а потім вже за ручку і потихеньку стало виходити. Але рано радуватись, ручку пустили і сказали а тепер саменька але по трішки і в мене стало
Неначе в фільмі
Прогулюючись поміж новорічні будки, я просто відчула себе в одному з тих різдвяних фільмів. Ти просто йдеш а навкруги різдвяно прикрашені будки в яких продається все чого душа забажає і звичайно ж там є будки де є глінтвейн (любов до вінішка то святе), і ти чуєш різдвяні пісні і ти більше нічого нн хочеш, тобі нічого більше непотрібно ти просто не хочеш звідти йти. Це все немов фільм, немов казка
Ваша k. Dyakova
Новорічна суматоха
Кожного року напередодні новорічних свят у всіх починається лихоманка... Я не скажу що це погано тому що в мене самої вона починається задовго до свят, місяця так зо 2. На початку листопада я починаю приглядати новорічні прикраси, гірлянди, хлопушки та складати новорічний образ при цьому всьому маю проюзати весь інтернет з приводу грядущого року, що за рік, а що радят одягнути, якого кольору сукня і що з амулетів або символів повинно бути на столі або в кімнатах. А ще незнаю як у вас у мене є звичка записувати свої мрії, бажання та цілі в блокнотик з намірами все виконати. Але цей блокнотик як правило губиться ще до Нового Року
В цьому році постараюсь не бути та
Наші стосунки
Це фото відображає наші стосунки на всі 100%. Воно прям є дзеркалом.
Ось Рома він як і на фото спокійний, адекватний усміхнений все як має бути, інша річ - я. Мене постійно кудись тягне, шукаю якихось чи то пригод чи то якийсь двіж, і скандали в людних місцях. Якщо хоть щось іде не за моїм планом, все, це початок-кінця. Я починаю істерику, псіхи і іду додому, навіть якщо не знаю дороги. Так я така, іду не знаю куди.
Ось недавно був випадок ми ішли з друзями на каток. Все сталося раптово, рома не відповідав на мої питання, тому що він розмовляв по телефону(але ж вдома він відповідає на мої питання завжди, чому тут ні) я образилась та вийшла з метро. Блукаючи 1.5 год Брюссе
Неначе в фільмі
Прогулюючись поміж новорічні будки, я просто відчула себе в одному з тих різдвяних фільмів. Ти просто йдеш а навкруги різдвяно прикрашені будки в яких продається все чого душа забажає і звичайно ж там є будки де є глінтвейн (любов до вінішка то святе), і ти чуєш різдвяні пісні і ти більше нічого нн хочеш, тобі нічого більше непотрібно ти просто не хочеш звідти йти. Це все немов фільм, немов казка
Ваша k. Dyakova