Минають рóки невблаганно,
Сім’я, робота — все бігом,
Падіння, злети, сподівання,
Тривоги, успіх, хвилювання,
Весна і осінь за вікном.
Ми думали — нам щастя мало,
Це так природньо для людей,
Рутина інколи з’їдала,
Чогось завжди не вистачало,
То відпочинку, то грошей…
Щось не судилось, щось не склалось,
Чогось бажалося усім,
І мабуть кожному здавалось,
І нібито весь час чекалось —
Ось-ось, і прийде щастя в дім…
Були в житті і сонце, й зливи,
І гарна днина, і сумна,
Та тільки зараз зрозуміли —
Які ж ми всі були щасливі…
Поки не почалась війна…
Моя сестра Мірошниченко Інна Михайлівна з сім'єю яка проживає в місті Маріуполь з 1 березня не виходить з нами на зв'язок. Хто має хоть якусь інформацію про сім'ю Мірошниченко:Інну, Віталія, Радіона напишіть.