Там, край села стоїть бiленька хата, чистенька та побiлена вапном,
в хатинi тiй, дiтей чекає мати,
там, свiжим хлiбом пахне за столом
До цього дня, так довго готувалась , чекала, як приїдуть дiточки,
iз пенсii копiйку вiдкладала,
в хустинку завивала на гудзки
Старенькi струдженiї руки,
мiсили тiсто на солодкi пампушки,
щоб частувати дорогеньких внукiв,
що їх змiтають за обидвi щоки
Зварила голубцiв та холодець налила,
Духмяне м"яско запекла,
На стiл вишиваний обрус накрила
та лад в хатинi навела
Хустину нову пов'язала
i з трепетом пiшла стрiчать,
дiтей рiдненьких та онукiв,
якi так рiдко приїздять
Та нинi, будуть вони разом,
бо, праздник в їxньому селi,
пiдуть до церкви i о
Ти менi снишся, Україно!
Така, квiтуча, наче сад,
Де трави буйнi по колiна,
Лозою в'ється виноград...
Де неба линуть бiлi хмари,
Їм вiтерець малює путь,
Немов лебедики у парi,
Ген- ген, кудись собi пливуть...
Де кольоровi та барвистi,
Весна вiдкриє квiточки,
Де, мiж калиновим намистом,
Про щось шепочуться пташки
А там, туман, ранковi роси,
Вода шумить iз джерела,
Зеленi розпустила коси
Й схилилась втомлена верба...
Вона над водами озерця
Купає пишную косу,
Мов, нахилилась до люстерця,
Побачити свою красу...
Як, хочу чути, Україно,
Твiй гомiнкий пташиний спiв,
Збирати трави по долинах,
Вдихати пахощi гаїв
Люблю коли п'янить черемха,
Бузок, солодкий липи цвiт,
Коли квiтчастi оберемки
Ще