Ось уже минуло 14 років з того дня, як Господь Бог подарував нам синочка, нашого найдорожчого Сергійка! Вітаємо Тебе з Днем народження! Здоров'я Тобі міцного!
Спокійним будь, коли всі шаленіють і за шаленство ще й тебе клянуть; Коли ніхто тебе не розуміє – Звіряйсь на себе і спокійним будь; Чекаючи, не виснажись від втоми; Ошуканий, не вдайся до брехні; Не видавайся янголом нікому І не зважай на вигуки дурні;
Свої думки завжди обстоюй тихо, В безодню марних мрій не поринай, Готовий будь зустріти Щастя й Лихо – Вони ж близнята, це ти добре знай; Тримайсь, коли твої слова злочинно Перевертають підлі брехуни; Коли ж усе, що ти створив, загине – Перепочинь і знову розпочни;
У натовпі собою зал
Я вдячна Богу за своє життя!
За всі винагороди і за втрати,
За те, що є, й за те, чого нема,
За те, що маю і не можу мати.
За свою долю – солодко-гірку,
За всі мої польоти і падіння,
За щиру душу, за любов свою,
За те усе, що зберегти не вміла.
За те, що можу бачити себе
У щирих оченятах свого сина,
За тих людей, що серце береже,
За тих, кого люблю й кого любила.
За те, що друзі – віддані мені,
За те, що моя мама ще зі мною,
За кожну роль, відведену в житті,
За всі хвилини радості і болю.
Хай доля в мене – солодко-гірка,
Але душа завжди моя відкрита.
Я вдячна Богу за своє життя!
За те, що є заради кого жити!
Приходит девушка к врачу:
"Ребенка, доктор, я хочу,
Мы с мужем каждый божий день
О нем лишь думаем теперь."
Ей доктор тихо говорит:
"Мне так понятен ваш визит,
Но Вам скажу в десятый раз:
Ребенку не бывать у вас..."
Слеза скатилась по щеке,
Конверт с "зелеными" в руке,
К врачу протянута рука,
В его глазах упрек слегка;
"Мне деньги ваши ни к чему
И Вам помочь я не смогу,
Бессильны медицины средства,
Не хочет Бог Вам дать наследства.
"Скажите, доктор, почему
Так жизнь несправедлива?
Ребенка очень я хочу,
Но не в моих то силах..."
Взглянул на девушку ту врач
И вспомнил он тот вечер:
Каморка, тихий женский плач
И на столе две свечи...
Примерно десять лет назад...
Тверская, двадца
Дощить... і подарунки розібрали із під ялинок. Тільки не у нас! У нашім домі тепло і святково. Хай дуже просто й зовсім без прикрас. У мисочці з води набралось соків зерно пшениці . Це буде кутя. Родзинки пампухів рум’янобоких Плекаємо по черзі – ти і я. У серці краю іншого звичаю добродій скайп із рідної землі засніжені привіти надсилає. Стирає тіні смутку на чолі.