Ми творимо культуру світу, навіть самі того не усвідомлюючи.
День вишиванки. Святу кілька років, а видається, що це традиція цілих віків. В принципі, так воно й є, але ми його переродили наново, створивши новий культ української сорочки. Ми творимо культ Роду. Роду вільних людей.
І цю сорочку вдягають у Києві, в Лондоні, в Нью-Йорку, в Токіо, в Парижі. Ми робимо те, що б мала робити держава, але ми робимо це самі!
І то є - велика сила! Вишивана сорочка наших прабабусь стала символом єднання їхніх правнуків і правнучок в непевні часи і в тяжку годину. То є - тяглість. То є - система самозбереження нації.
Подиву гідно, що такі речі, такі традиції збережено, попри те, що саме їх знищували найжорстокіше і найсильніше.
Даруйте за пафос, але ми вижили в тих узорах і в тих орнаментах. В тих сорочках. Червоне і чорне. Кров і Земля. Ми!
Мій пʼятирічний онук, який вдягає на себе вишиту сорочку, вдягає на себе памʼять свого прапрапрапрадіда - козака Іркліївського полку. В нього плечі розправляються! Він вдягає на себе історію пʼяти віків. Він вдягає на себе дух вільного степу, і того Дніпра, що ще памʼятає свої пороги. Це вже інша Людина. Се - Чоловік!
Нас ніхто не здолає!
Ми є, ми будемо!
Chepinoga Vitalii
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 2