Сьогодні в Києві вулиця уздовж аеропорту Жуляни з солодкою назвою Медова була вщент заповнена – з обох боків щільно стояли припарковані автомобілі, а дорогою рухалась неймовірна кількість людей. Всі намагалися потрапити на фестиваль паніки. Панікувати розпочинали відразу, як тільки бачили чергу на вхід в музей Авіації, де проходив фестиваль. Більшість відвідувачів впевнені користувачі інтернету, прочитали, що квиток має бути електронним, і прийшли зі своїми роздрукованими квитками, але пропускна здібність на вході була дуже малою, тому черга заверталась і тягнулась і всім, хто тільки прийшов здавалося, що це надовго і виникала думка : Якого? Куди здати квитки? Тобто організаторами було зроблено все для того, щоб відчуття паніки, продираючись через багато інших відчуттів посилилося в вас. Треба додати, що коли ви розуміли, що черга рухається неймовірно швидко, вас попускало і паніка залишала вас. Але перше уявлення – найголовніше. Тож за 10-15 хвилин ви потрапляли на широкі простори музею авіації, де ви мали можливість знайти собі заняття за бажанням. На вході нас зустрів своїми ритмами колектив Godopata Kan. Енергійні барабанщики задавали ритм всім, хто потрапляв на територію і точно не давали впасти в істерику. Далі вам пропонували пройти квест «За гроші», після виконання завдань якого, з учасниками розраховувались грошима. Завдання були веселі, але непізнана територія манила, тож навіть охочі пройти квест, дуже швидко губилися у нетрях між літаками та гелікоптерами та забували про бажання отримати від організаторів гроші. Тому що у рядах з хенмейдом можна було подивитися на купюри долару, копії яких іноді продавалися у рамках, на гречку, яка на початку обвалу гривні дуже швидко зникла з магазинів, а також на більш тривіальні речі, які прикрашають життя : плетені та керамічні котики, рюшечки, гачочки, рамочки і безліч речей, які займають неймовірну площу в наших квартирах. Можна було подивитися, а можна було купити та скоротити вільний простір вашої чи чиєїсь (якщо на подарунок) квартири. Було весело, багатолюдно, звучала класна музика. А коли ти розумів, що діджейський пульт влаштували у задньому виході літака ти просто не міг пройти поруч, щоб не постояти і не порухатися в такт музиці. Але це не могло тривати довго, тому що запах з фудкортів на відкритому повітрі дуже швидко наповнював тебе. І в голові залишалася одна думка – їсти. І було що. На будь який смак та на будь-який гаманець. Вареники, супи, картопля, еко-їжа, грильовані овочі, різноманітні капкейки, тістечка та чаї. Ми ж не змогли не зупинитися і не з’їсти свіжо-смажених снігурів з кремлівського вогнища. Дуже, дуже смачно… Тож, снігури, ми в Україні вас з нетерпінням чекаємо. В печері Пізнання наші знайомі потрапили на майстер-клас Дарії Дорошкевич «Курица-неделька : одна курка - один тиждень ситого життя! Як прожити на мінімальну зарплату? Як не плакати при вигляді пармезану?», а ми ж побували на семінарі Айше Борсеітової «Як вивчити 80 тисяч англійських слів за 15 хвилин і що потім з цим робити». Ще за час проведений на території фестивалю ми багато чого встигли: побували на майстер-класі по наданню першої допомоги, побували в Музеї Ностальгії, послухали біля великої сцени групу «Руки’в Брюки», зустріли друзів. Навіть, дехто з нас зіграв у пляшечку. День пройшов не даремно і фестиваль досяг того, що було на меті, нагадати, що тяжка зима пройшла, а зараз весна, нове життя, нові надії і незважаючи на все, що зараз ми маємо у нашій країні ми маємо не панікувати, а жити і жити кожним днем, дихати на повні груди. І тільки так ми всіх переможемо і побудуємо нову Україну!
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 2