Берегиня українська група в Словенії.

НАСІННЯ УКРАЇНИ Розпорошено насіння України, де його у світі та й нема. Піднімали землі із руїни... сонечком світилася зима. Своїм людом тішиться Вкраїна, він несе у світ усім добро. Слава українців не загине, а полеглим землі ті пером. Йдуть роки, минають покоління, в України доля не проста. В пам”яті лишається коріння, переходить все із уст в уста. Закохали в себе стільки люду, руки їх робили, що могли. Хто ж то знав, що раєм все там буде, осяйними стануть хоругви. Прижились вони в чужих країнах, збудували в них своє життя. Твердо знають, Мати Україна, люд її, - рідненької, дитя.

ЗАСТАВИТЬ ЦВІСТИ Це для жінки, все сонце весняне, бо для жінки, це щастя в житті. Її серце горить полум”яно, в неї думи тоді золоті. Все віддайте для жінки найкраще, і розійдеться щастя в світи. Не присвоїть краплинки, нізащо, усю землю заставить цвісти !

Не можу передати словами, щасливі емоції! Тільки вночі повернулася з сонячного Закарпаття, селища Дубове, Рахівського району, де приймали естафету з міста Малин, Житомирської області і перехідний кубок, такого великого дійства, як Всеукраїнський пісенний марафон "МИСТЕЦТВО ЄДНАЄ УКРАЇНУ". Щастя наше не має меж! Виступи і пісні сприймалися гарячими оплесками! Хочу подякувати всім Дубівчанам, а особливо самому організатору такого величного свята, людині з великим серцем - ВОЛОДИМИРУ БРАЮ, місцевій владі та підприємцям,нажаль прізвищ не знаю, що спричинилися до проведення такого чудового свята! Від себе скажу,щиро дякую, за царський прийом, гарячі оплески, надзвичайно теплу незабутню

КОЛИ Б ТАК СТАЛОСЯ Вже скоро свято, День Великий буде, коли воскресне наш Господь Христос. І нам простить і всі гріхи забуде, не зможе зрозуміти новорос. Чого ж бо їм не йметься, що ще хочуть? Хіба не їли хліба з усіма? Живуть на цій землі, але гелгочуть, і виросли отут, та все дарма. Чужинці є чужинці — новороси, нехай собі ідуть в свої краї. Де паморозь, де тундра, сині роси, збираються в жалючі ще рої... Злітають з барахлом усім нажитим, заберуть і приплід з собою ввесь. А ми у тих степах засієм жито, хай виросте, як золото у днесь. Там сонце гарячіше і прекрасне, і визріє те житечко в хліби. Молімося за все ми разом, страстно, коли б так сталося. О, Боженьку, коби! 10.04.2017

ЗЕЛЕНІ СВЯТА Зелені свята. Пахне в хаті зело. Зелені пиріжки ще на столі... Усе воно, як вітром наче змело, а в пам”яті... коли були малі. Смачнющі пироги у щавникові, з цибулькою, із сиром, і яйцем. Від здивування піднімались брови, хіба забудеш, Боженьку, оце. Зелені свята, але щось не те, немає того вогнику у хаті. То було в нас дитинство золоте, і були ми всі бідні, не багаті. Здавалось би усе у тебе є, і хліб, до хліба, все для твого столу. Та крихітки, чогось все не стає, здається, що черствіємо поволі. 19.06.2016

ЦІЛУЮ РУКИ Цілую руки я своїм батькам, лише в уяві, бо давно немає. Вони за горизонтом вічним...Там. Хто звідти вже ніколи не вертає. О, мамочко і батечку простіть, що рук я цілувати не хотіла. Була в душі якась напевно хіть, важливого в житті не розуміла. Я думала, що це якась мара, і вигадки старезних пережитків. Та думала, не та уже пора, хотілося робити все на збитки. Тепер я знаю, що таке любов, повага старших.Що найважливіше. Як би можливо повернути знов, цілунками заповнила би нішу. Тепер в уяві... Бо живих нема. Вустами спрагло я цілую руки... Коли до мене йде уже зима, дорослими вже стали мої внуки. 18.06.2016