ИДИ ИЛИ Я 19.02

6500 грн залишилось зібрати! Кожна гривня буде допомогою! Віці з маленького села Сушківка Уманського району потрібні кошти на реабілітацію. Дівчинці 9 років, але вона самостійно не сидить та не ходить, їсть та одягається при повній допомозі мами. У дівчинки ДЦП! Після реабілітації у Міжнародній клініці відновного лікування (Трускавець, Львівська обл.) є покращення стану: м’язевий тонус в кінцівках понизився, збільшився об’єм активних та пасивних рухів. Віка стала більш уважнішою та активнішою. Лікарі рекомендують кожні 3-4 місяці проходити курс реабілітації. А курс з проживанням коштує близько 12 000 грн. У мами таких коштів взагалі немає! Давайте допоможемо маленькій Віці! ___________

Я ведь женщина... От шторма Прячусь за мужским плечом, Я внимательно-покорна (Если кто не отвлечет)... В битвы не гожусь и гонки (Мне там страшно умирать). На моих запястьях тонких Вальсы можно наиграть. Вылечить могу от боли, Прислонив к (большой) груди, И в ее магнитном поле Скрутятся в спираль пути... Я - мадонна! Примадонна! Скромности самой тайник! И в моей улыбке сонной Ну почти что божий лик... И обидеть может горько Каждый трепетную лань... Но своею шпилькой тонкой Я проткну ему гортань! © Юлия Холод

Вода, сухарь, укус, глоток... Похмелье. Молчи, молчи мой бедный старый вран! Для нас вся суть в черненных сажей перьях, Ты вещ, как сон. Как слог мой нищ и дран. В твоих стихах повыщипаны строки, Моим крылам недостает страниц. Не вороны мы, друг мой, но сороки - Нас сбили с лёту, преклонили ниц. Вся наша сталь, отлитая в страданьях, По приговору злой, опасный труд. Кровавым рвеньем человечьей дряни Судили к казни. Ждем, нас позовут. Тугую связку времени и власти Грядущий расплетет переворот И кто-нибудь оплачет и оплатит Разнузданный, пророческий полет! Пусть в браке с мылом бечева смертельна - Молебен сей не для сухих небес: Будь отдано на поглумленье, тело! Но мою душу, вран, стеречь т

Я чекала на тебе довго так. Сотні днів. Рушники вишивала вдосвіта повесні. І молила за тебе Господа ще тоді, як вінки на Купала жевріли на воді. Я так довго у тебе вірила. Сотні днів. Що мене ти в’юнкою стежкою досі вів до вершин, неземних, нескорених, крізь ліси. Де тонкий одягнеш на шию разок роси. Де опорою стане тіло твоє і Дух, де ти – батько, наставник, відданий, вірний друг. Де горітиме осінь. Змінить її зима. Де крім сивого неба свідків у нас нема. Діана Сушко

Знаешь, что это? Ток в хребет. Горлом - сдавленный крик: "Бери!.." Просыпающийся Тибет, Размерзающийся Беринг... Пальцы, рвущие тонкий шелк, Обнажающий клык оскал... Это древний пещерный пол Под узорностью покрывал. Это взломанный личный код, Разрушающий страх и стыд. Это рев Ниагарских вод, Содрогание пирамид. Покоряющий жадный перст, Восходящий к сопрано стон... Это жаждущий Эверест, Раскаленный Большой Каньон. Это вспышка!.. Сквозь шторы век... Вне времен, категорий, мер. Там кончается человек. Остается лишь дикий зверь. Юлия Холод

Дві ночі, та не з ним. До сказу був охочим Торкнутися плечей, розцілувати очі. Злітати до небес і падати й палати... Дві ночі не засне. Хіба ж він зможе спати? Хіба ж він не такий, як той, що з нею буде? Це березнева ніч знущається, паскуда. За вікнами коти волають, як скажені. Усе, що в нього є – затиснуто у жмені... Він розіжме долонь, а там – клекоче серце. Промовить їй: «Бери, це все тобі, не сердься...» Вона охайно візьме і притисне до себе... Але чекає інший. Вона піде. Так треба. Вiктор Нагорний