Сьогодні від мене пішов мій син. Він пішов не тому, шо я погана мама, а тому, що прийшов час. За день йому виповниться 21 - офіційне повноліття, і він пішов будувати власне гніздечко і власне життя. Я знала, що колись це станеться, але ж, все одно, це раптово! Таке ніколи не буває вчасним (а нє, буває, мабуть, якшо це дядька, що сорок років живе з мамою). За весь цей час, що я його знаю, я жила без нього в загальній сумі рік - то я шукала нову долю, то він їхав десь на літо. Але це місяць там, місяць там. А тут отак от! Назавжди! Бо він дорослий дядька і хоче жити своє життя. Я чесно готувалася до цього момента, але отут сиджу, безпорадна і самотня і рюмсаю. Сину мій! Я ж тебе не для цього н